-
І знову про наболіле
Намагаюся дізнатися чи є хоч які рухи в законодавстві нашої держави в напрямку справедливого оподаткування ігр і покеру окремо. Хоча , може це й не зовсім на часі під час війни, але все ж… На мій погляд українське оподаткування азартних ігор зараз перебуває в точці, де законодавство вже визнає ринок, але ще не до кінця адаптувало податкові правила до реальної економіки покеру. Для звичайного гравця це виглядає просто: є виграш, з нього утримується податок, і на цьому питання начебто закрите. Для професійного покериста все значно складніше, бо покер — це не разова удача, а системна діяльність із бай-інами, коливаннями результатів, бекінгом, комісіями румів та великою кількістю супутніх витрат. Саме тут і виникає головний конфлікт між логікою гри та логікою податкової системи.
Сьогодні базове правило в Україні закріплено законодавчо і залишається жорстким: виграш в азартній грі розглядається як дохід фізичної особи, який оподатковується за встановленими ставками. На практиці це означає, що рум або інший легальний оператор виступає податковим агентом і утримує податок під час виплати (?). ( це окрема мова, що потребує більш детального обговорення, хоча я декілька разів вже підіймав цю тему тут на форумі про деякі протиріччя у законодавчіх актах, але це дуже обширна тема, що потребує мабуть іншої платформи для вісвітлення). Для гравця це зручно лише в одному сенсі — не потрібно окремо йти до податкової з кожним виграшем. Але в економічному сенсі це не завжди справедливо, а скоріш -завжди не справедливо, тому що податок згідно діючого законодавства нараховується з призової суми, а не з реального чистого прибутку після витрат на участь у грі. (( у США (без урахування подання Трампа) до 100% підтвердженних витрат можна списати з бази оподаткування )).
Для покеристів це особливо болючий момент. Відомо, що гравець за рік зробив сотні входів у турніри, заплатив значні бай-іни, кілька разів потрапив у глибокі мінуси, а наприкінці року вийшов у скромний плюс, або і не вийшов, а мав лише декілька заносів. До того ж він щось їв і десь жив, та якось добирався на турнір, що також є витратами на участь.У реальному житті його фінансовий результат може бути зовсім невеликим, а бо і з мінусом, але податково він може виглядати так, ніби отримав значний дохід, бо база оподаткування- виграш без врахування витрат. Саме через це професійні гравці ( статус якіх , до речі,чітко в нашому законодавстві не визначений) так уважно ставляться до обліку: кожен бай-ін, кешаут, комісія, витрата на переліт, готель чи сервіс для аналізу гри може мати значення, якщо законодавство колись зміниться або якщо потрібно буде доводити структуру доходу.
Окремий пласт проблеми — бекінг. Для багатьох професіоналів це не додаткова опція, а базова модель гри. Людина може грати на свої гроші частково або взагалі не грати на власні кошти, а залучати інвестора, який фінансує участь у турнірах в обмін на частку від майбутнього прибутку. З точки зору податків це критично важливо, бо без договору бекінгу податкова може побачити у виграші повністю дохід гравця, навіть якщо юридично частина цих грошей належить іншій особі. Тому для професіонала документальне оформлення бекінгу — це не формальність, а інструмент захисту фінансової реальності.
Наразі в Україні активно обговорюється оновлення правил у сфері азартних ігор. У відкритих джерелах уже з’являлися матеріали про те, що наша держава хоче посилити контроль над ринком, зробити його більш прозорим і уніфікувати підходи до оподаткування. Серед ідей, які фігурують у дискусіях, є й можливість змінити правила так, щоб вони краще відповідали специфіці азартної індустрії. Для покеру це могло б означати або появу більш справедливої бази оподаткування, або хоча б спробу враховувати витрати на участь у грі. Але поки що це лише напрям дискусії, а не чинна норма.
Саме тому вважаю, що покеристам не варто будувати свої фінансові плани на припущенні, що закон от-от зміниться на їхню користь. Правильніше виходити з того, що сьогодні податок утримується з виграшу, а витрати на бай-іни не гарантують автоматичного зменшення податкового навантаження. Якщо майбутня реформа піде в бік визнання витрат, це буде позитивний сценарій. Але якщо ні, то виграє той, хто вже зараз веде бездоганний облік і готовий до будь-якої податкової моделі.
З погляду держави, майбутнє оподаткування азартних ігор, ймовірно, буде рухатися у бік більшого контролю, а не меншого. Для легальних операторів це означатиме додаткову прозорість, для гравців — більше формальних процедур, а для професійних покеристів — ще більшу потребу в документах, договорах і фінансовій дисципліні. І якщо колись ринок справді стане більш структурованим, це може бути вигідно всім, хто працює “в білому”. Але справедлива модель для покеру з’явиться лише тоді, коли закон почне бачити покер не як випадковий виграш, а як діяльність із власною економікою, витратами та довгою дистанцією.
Поки цього не сталося, головний висновок для українського покериста простий: майбутні зміни можливі, але сьогодні потрібно жити за чинними правилами. І ці правила вимагають не тільки вміння грати, а й уміння рахувати, зберігати, підтверджувати та пояснювати кожну суму, яка зайшла або вийшла з гри. Саме в цьому зараз і полягає реальна професійність у покері в Україні.
-
Ця дискусія була змінена 2 днів, 13 годин тому -
CTDFKL
-
Ця дискусія була змінена 2 днів, 13 годин тому -
Увійдіть, щоб відповісти.