Вам вже є 21 рік?
Доступ до матеріалів сайту дозволено лише повнолітнім особам. Підтверджуючи свій вік, ви погоджуєтесь з правилами перегляду контенту.
Трохи зачекайте!
Виглядає так, що вам поки зарано до нас. Повертайтеся, коли святкуватимете свій 21-й день народження! 🎂
Піца, спогади й загадковий новачок: Лі Джонс про ідеальну покерну п'ятницю - UAPOKER

Піца, спогади й загадковий новачок: Лі Джонс про ідеальну покерну п’ятницю

Піца, спогади й загадковий новачок: Лі Джонс про ідеальну покерну п'ятницю

Покерний автор і ветеран індустрії Лі Джонс присвятив нову колонку на PokerOrg звичайній п’ятничній сесії в покер-румі. Великого виграшу чи драматичної роздачі в ній немає: Джонс розповідає про три години за столом, які запам’яталися піцою, жартами сусідів, спогадами про покер 1990-х і новачком, якого гравці так і не змогли розгадати.

Для Джонса, який, за власними словами, у покері вже сорок років, такий день став нагадуванням: найкраще в цій грі не завжди пов’язане з картами.

Останнє місце за столом

Джонс приїхав до клубу близько 11-ї ранку в п’ятницю. Зазвичай о цій порі там іде лише кеш-гра $2/$3 у безлімітний холдем, а також лімітний холдем $6/$12, де, за його жартом, усім гравцям за сімдесят і вони на ногах з пів на сьому ранку. Гра $2/$3 у такий час проходить мляво: невеликі стеки, невеликі поти, працюють лише два столи. Джонс розраховував пересидіти в ній, доки не стартують більші ставки.

Цього разу все склалося інакше. Кілька регулярів, які грають $5/$10+$20, приїхали ще о пів на десяту. Для своєї гри людей не вистачило, тож вони об’єдналися з гравцями нижчих лімітів і на годину раніше запустили $3/$5+$10. Судячи з того, що двоє чи троє з них уже сиділи з подвійним стартовим стеком, гра встигла бути гарячою. Джонсу дісталося останнє вільне місце за п’ятим столом. Регуляр, який зайшов за дві хвилини після нього, опинився першим у листі очікування і пожартував, що варто було проїхати знак «стоп».

Похмурих гравців, які є в будь-якому покер-румі, того ранку не було. Рум невеликий, і в цій грі середніх ставок усі одне одного знають, тож за столом панувала доброзичлива атмосфера навіть під час потів на кілька тисяч доларів. Завдяки Кей, ще одному завсідникові цієї гри, з кооперативної пекарні неподалік привезли вегетаріанську піцу. Сусіди по столу пили ірландську каву й обговорювали рецепт бармена клубу. Сам Джонс не п’є, тож з цієї розмови лише дізнався, що в ірландську каву можна додавати текілу. А от піцу з горгонзолою й червоною цибулею він оцінив і запив капучино з тієї ж пекарні.

Ранкова зміна в Garden City

Атмосфера нагадала Джонсу середину 1990-х і ранкові ігри в клубі Garden City у Сан-Хосе. Найбільшою грою там був лімітний холдем $20/$40, і Джонс був у ній регуляром. Інколи він навіть прогулював основну роботу, щоб о 10-й ранку вже сидіти за столом.

Смартфонів тоді ще не було, інтернет тільки з’являвся. Garden City подавав свіжий сніданок, і гравці їли яєчню з беконом (Джонс тоді ще не був вегетаріанцем) під фінансові новини по телевізору. Чимало відвідувачів сиділи над діловими чи спортивними сторінками газет. Дехто за попередні 15–20 років заробив великі гроші на нерухомості в районі Сан-Хосе, і покер був для них просто клубом за інтересами. Оскільки ніхто не міг зануритися в телефон, за увагу змагалася хіба що газета, і розмови та жарти зазвичай перемагали.

Джонс згадує, що заздрив вільному часу цих людей і їхньому спокійному ставленню до всього. Виграш чи програш у грі $20/$40 нічого не змінював у їхньому житті. Вони стежили за котируваннями Apple і Microsoft, колили з другою парою, бо так велять пот-оди, і просили офіціанта долити кави. Тієї п’ятниці, пише Джонс, він сам став одним із таких гравців: жодних обов’язків на день, лише карти, розмови з сусідами по столу і вегетаріанська піца.

Вівця чи вовк

Згодом за стіл сів новий гравець і розповів, що прийшов із «каліфорнійських» настільних ігор в іншому кінці зали. Гравців, які вдають, що вперше бачать покер, у румах вистачає, але досвідчений регуляр зазвичай легко розпізнає вовка в овечій шкурі. Цей відвідувач, на думку Джонса, виглядав справжньою вівцею. Якщо він і грав роль новачка, то гра була гідна «Оскара».

Коли на терні вийшла карта, що відкривала флеш, один учасник роздачі поставив, а другий надовго задумався. Новачок, який у роздачі не брав участі, запитав уголос: «Хіба не очевидно, що в когось флеш?» Вовк, що прикидається вівцею, навряд чи привертав би до себе стільки уваги, зауважує Джонс.

Новенький визнав, що за покерним столом значно приємніше товариство, ніж за тими столами. Джонс порадив йому затриматися на кілька годин, і тоді він не захоче повертатися. Відповідь була обеззброювальною: «Але ж там ігри набагато швидші». Невдовзі гість подякував усім і пішов назад, а стіл побажав йому успіхів у «країні негативного EV».

Щойно він пішов, за столом спалахнула суперечка: чи справді це був новачок у живому покері, чи ретельно продумана вистава. Джонс має на це власний погляд. Тридцять років тому він був напівпрофесійним рахувальником карт у блекджеку і швидко зрозумів, що не може дозволити собі багато «маскувальних» розіграшів, тобто навмисних помилок, які збивають з пантелику пит-босів. Перевага рахувальника надто тонка, і такі ходи просто з’їдають очікуваний виграш.

Новачок за столом Джонса входив у роздачі з VPIP на рівні 70–80%, а рідкісні рейзи до $20–25 викладав повільно, по кілька фішок, у манері Тедді KGB з фільму Rounders. На думку Джонса, жодна перевага гравця не переживе маскування такого масштабу. Двоє гравців, серед них і Кей, усе одно були переконані, що це була гра на публіку. Історії про гравців, які свідомо вдають новачків, справді трапляються: раніше Джонатан Джаффе розповідав, як прикинувся новачком у покері й виграв $670 тисяч. Утім, Джонс каже, що такий гість може приходити до його столу будь-коли: він був приємним співрозмовником, розповідав цікаві історії і навіть віддав свій приз $100 за старшу комбінацію, щоб заплатити за піцу.

Печиво замість виграшу

Коли Джонс глянув на годинник, з’ясувалося, що минуло три години. Жорстких обов’язків у нього не було, але були інші справи: позайматися на банджо в техніці клоугаммер чи, можливо, написати нову колонку. У касі за фішки він отримав кілька сотень доларів і ще $20 зверху. На ці $20 Джонс купив у тій самій пекарні п’ять великих печив, розрізав кожне навпіл і приніс пакет до п’ятого столу як десерт до піци. «Сподіваюся, вони добре пасують до ірландської кави», — сказав він і подякував усім за чудово проведені три години.

Свою колонку Джонс завершує спогадом про гравців із ранкової гри в Garden City, які читали спортивні сторінки газет за омлетом. Більшості з них, припускає він, уже немає, і він сподівається, що ті години приносили їм стільки ж радості, скільки йому дала ця п’ятниця.

Раніше Лі Джонс уже ділився з читачами своїми поглядами на живу кеш-гру: зокрема, він виступав за скасування страдлів, які вважає «нечесністю щодо лімітів».

Відповіді

Кричалка - покерний чат на UAPOKER
Завантаження…
Увійдіть, щоб написати в чат