Євген Качалов: це найвидовищніше покерне шоу на Землі

Євген Качалов розповів у своїй колонці на PokerOrg про свої враження на World Series of Poker.

Я досі пам’ятаю свій перший візит на World Series of Poker.

Це був 2004 рік, я приїхав до Лас-Вегаса на відпочинок з друзями. Я почав дивитися покер роком раніше — WSOP та WPT — і був у захваті від можливості побачити це на власні очі. Я не планував спеціально потрапити на WSOP, але коли дізнався, що проходить Головна подія, зрозумів, що обов’язково маю туди навідатися.

Турнір уже добігав кінця, учасників залишилося небагато, але я пам’ятаю, що кожен із них був яскравою особистістю. Особливо запам’ятався хлопець у дивних сонцезахисних окулярах у вигляді ящірки. Звісно, це був Грег Реймер, який зрештою й виграв турнір, забравши $5 мільйонів.

Близький прорив у 2009-му

У 2009 році я зробив дуже глибокий прохід у Головній події WSOP. Було неймовірно: залишалося 50 людей, я був чіп-лідером, і пам’ятаю, як турнірний директор пожартував через мікрофон — мовляв, якщо ми хочемо розділити призові, середній стек коштує $800 000. Я зрозумів, що мій стек на той момент коштував понад мільйон доларів.

На той час ми вже гарантували собі близько $100 000, і я переписувався з Філом Айві, який був за іншим столом; ми конкурували між собою, але також хотіли вийти разом на фіналку. І тоді все почало йти шкереберть.

Я програв кілька дрібних банків, потім середніх, і зрештою вилетів, посівши 39-те місце. Це мене дуже вибило з колії.

Я був пригнічений два тижні. Це була можливість, яка випадає раз у житті: хоча я і виграв близько $180 000, усвідомлення втраченого еквіті було просто космічним. На той час вихід на фінальний стіл WSOP Main Event відкривав можливості для великих контрактів зі спонсорами й шалених грошей.

У 2009 році я вже був доволі відомим у покерних колах. Перемога у Головній події принесла б мені мільйони не лише у вигляді призових, але й завдяки контрактам і рекламним угодам. Мені знадобився час, щоб це пережити. Тим часом Філ Айві вийшов на фінальний стіл, а Джо Када виграв титул, забравши $8,5 мільйонів.

Зняти тягар із плечей

Зрештою я виграв браслет WSOP, але не в Головній події й навіть не в техаському холдемі.

Я завжди любив мікс-ігри, і до 2011 року я вже був досвідченим гравцем у майже всі різновиди покеру. WSOP була єдиною подією року, де можна було зіграти великі турніри з мікс-ігор, тому я завжди чекав цього з нетерпінням.

Моя перемога сталася в турнірі зі стаду з бай-іном $1 500 — одна з моїх улюблених ігор. У хедз-апі я програвав у стеку 11 до 1, але зумів зробити камбек і здобути браслет.

Призові не були такими вже великими в порівнянні з іншими подіями, але відчуття перемоги було неперевершеним. Було певне полегшення — ніби тягар спав із плечей, але ще більше — відчуття гордості. Я вигравав мейн івенти, титули WPT і різні хайролери, і всі ці перемоги особливі, але браслет можна виграти лише в одному місці.

Але браслет — це лише частина того, що робить WSOP особливою.

Там просто заряд енергії в повітрі — ти відчуваєш, що знаходишся в епіцентрі покерного світу. Це шалено і водночас виснажливо.

Щороку гравці приїжджають із запалом на перші івенти, але треба пам’ятати: серія триває майже два місяці! Через три-чотири тижні в очах людей уже видно втому. Але потім ти береш коротку паузу — і знову в бій. І раптом усе закінчується.

Це справжні американські гірки, і щоліта вони стартують знову.

Що робить WSOP по-справжньому унікальним, так це гравці. Так, усі великі про там присутні, але якщо подумати, то вони складають дуже малу частину всього покерного населення.

Ти зустрінеш гравців з усього світу й усіх рівнів майстерності. Я сидів за столом із селебріті, бізнесменами, чистими аматорами і навіть із хлопцем, який жив у справжній ескімоській громаді на самому півночі Аляски, але щоліта приїздив у пустелю Невади грати у свої улюблені ігри. Де ще можна зустріти таких людей?