Сенс покеру не у виграші грошей — Лі Джонс
Лі Джонс — відомий покерний письменник та гравець, нещодавно поділився своїми думками про справжню мету гри у покер. Його ідея проста, але водночас глибока: сенс покеру — це не виграш грошей.
Цю думку висловлювали багато видатних гравців: Метт Беркі, Філ Гальфонд, Чарлі Вілмот. І, за словами Джонса, кожен справжній вдумливий покерист це розуміє, навіть якщо й не говорить про це вголос.
Більшість грає не заради грошей
Лі Джонс відзначає: абсолютна більшість людей, які сідають за покерний стіл, насправді не виграють грошей. І якщо бути чесними, більшість із них це усвідомлюють. Вони приходять у гру заради азарту, спілкування, втечі від рутини, кайфу від великого виграшу (або навіть програшу) — причин безліч. Але бажання реально заробляти гроші — далеко не головне серед них.
Навіть для профі гроші — не головна мета
Навіть ті, хто заробляє на покері, або ставить собі за мету вигравати гроші, насправді грають не заради самих купюр. Професіонали грають, щоби оплачувати так звану “звичку їсти та платити за житло”, як влучно висловився Томмі Анджело. А для напівпрофесіоналів, як сам Джонс, виграні гроші можуть стати приємним бонусом — наприклад, додатковою відпусткою, можливістю зробити більше благодійних внесків або купити, як у його випадку, вуглецево-волоконний смичок для контрабаса.
Тому, якщо гравець сідає за стіл тільки для збільшення банкролу, щоб грати вище, вигравати більше, і знову грати ще дорожче, він рано чи пізно відчує спустошення й марність такої мети.
Правильне місце, правильний час
Лі ділиться однією історією. Він провів вдалу покерну поїздку на Південний Схід США. Стріляв як бог: вигравав коіни, кулери працювали на нього. Перед вильотом додому він вирішив відіграти ще одну сесію, але спочатку заїхав до супермаркету за протеїновими батончиками.
Біля магазину стояли волонтери, які збирали їжу для місцевого продовольчого банку. Це нагадало Лі про подкаст Thinking Poker, де Ян Фішер і Лінда Джонсон розповідали про свою організацію Poker Gives, яка допомагає бездомним у Лас-Вегасі.
Він спитав у волонтерів, чи потрібні якісь документи для отримання їжі. Відповідь була простою: “Ні, у нас є бокси по всьому місту, люди можуть взяти їжу анонімно або прийти до церкви за свіжими продуктами.”
От ідеальний момент: у кишенях — кілька зайвих сотень доларів після вдалої гри, поруч — люди, які можуть перетворити ці гроші на їжу для тих, хто її потребує.
Покупка для +JoyEV
Лі взяв візок і рушив по рядах супермаркету. Тунець, вівсянка, нормальні каші (не солодкі пластівці), супи, тортильї, рис, боби, макарони з сиром. Він співав собі під ніс і був у піднесеному настрої.
На касі вся ця купа їжі потягнула на $146 — майже стільки, скільки він виграв напередодні.
Але найкраще було попереду: вийшовши з магазину, він передав весь візок волонтерам. Лише маленький пакет з протеїновими батончиками залишив собі.
Це і є справжня причина, чому він грає у покер.
На завершення Джонс навів слова Філа Гальфонда:
“Допитливість і усвідомлення того, чого ти справді хочеш у житті в довгостроковій перспективі, допомагають робити більш осмислені й узгоджені рішення.”
Тож наступного разу, коли Лі буде ставити велью-бет на рівері, він думатиме: “Цікаво, чи зможу я витиснути ще на п’ять банок арахісового масла з хайджеку?”
Джерело PokerOrg
Эта тема древняя как мир. Икасается не только игры в покер. Что касается покера, то все зависит лишь от того, есть ли у тебя деньги, много ли есть, асамое главное , это с какой целью ты пришел именно на эту игру. Одно дело, когда ты едешь на игру через весь город к своему другу,где в тесной компании встретиться с друзьями,выпить хорошего вина или пива и вдоволь пообщаться. Тут речь о выигрыше вообще не идет, а другое дело, это когда через всю страну едешь на турнир и в уме уже давно просчитано, сколько будет игроков и входов,какая гарантированная выплата, сколько призовых мест и каков шанс отбить бай- ин и расходы на дорогу. Тут сложно сказать про неважность денег. А выиграв несколько миллионов можно смело рассуждать о благотворительности.
Истинная благотворительность была у той женщины, которая, согласно библии, отдала свою последнюю лепту.
Давайте заберем гроші у покера і ви побачите як він зникне
Згоден, мотивів грати може бути багато, а гроши – або їхня кількість, в розмірі призових, це дуже приємний бонус. Бо не будучи азартним ти навряд сядешь за стіл, бо краще займешься чимось другим щоб не підвергатись ризикам.
Сенс покеру – хоча б не програти гроші))
Раньше с друзьями мы довольно часто собирались поиграть в карты. Играли в разные игры, в основном в преферанс, кинг ну и в покер, конечно, только это был совсем иной покер. Играли ради общения и нам просто было комфортно проводить время вместе. Бывало играли и на деньги, в 21, в храп, в буру, но тогда деньги действительно не были основной целью, общение было главным. Так, что, если Ли Джонс нашел и приобрел за покерным столом друзей, то можно поверить, что финансы не на первом месте. Но это касается кеш игры. В турнирах я не поверю, что кто то будет играть ради игры не планируя попасть в деньги.
Не особо представляю, каких друзей можно обрести за покерным столом)
Топовый покер это своего рода полузакрытый кружок по интересам, куда не особо охотно пускают чужих. Миллионеры-нувориши неуютно чуствуют себя среди своего прежнего окружения и волей-неволей тянутся к себе подобным.
Это скорее про клуб по интересам, а не дружбу.
… “ідея проста, але водночас глибока: сенс покеру — це не виграш грошей.” БЕЛІБЕРДА !!!
Беліберда, це лежить на поверхні, а сенс ,як пише Лі Джонс, значно глибше. Для нього мабуть гроші – беліберда, а ось андреналінчику не вистачає.