Найпоширеніші покерні міфі, у які досі вірять

Покер — це гра, яка оповита міфами, байками й вигадками. Ці легенди часто використовують як виправдання поганої гри, неприємних поразок або повного ігнору банкрол-менеджменту.

Міф №1: Підіймай ліміти, бо на вищих поважають рейзи

Це класика — коли тебе не “поважають” на мікролімітах, радять іронічно йти вище. Але правда така: якщо ти не здатен бити свій поточний ліміт, то з великою ймовірністю на вищих тебе просто знищать. Там не лише більше знань, але й агресивніші трибети, гра в позиції та вміння “дотискати” суперника на пізніх вулицях.

Краще проаналізуй роздачу, де тебе “не поважали”, і подумай, чи ти все зіграв правильно. Іноді ти міг все зробити ідеально, а опонент просто зіграв як фіш. Але й навпаки — твоя гра могла бути далеко не найкращою.

Міф №2: Неможливо блефувати або ловити блеф на низьких лімітах

Цей міф з’явився через гравців, які дуже часто колять — навіть із слабкими руками, типу гатшотів. Через це здається, що блефувати на низьких лімітах — марно. Але це не так. Блефувати можна, просто потрібно обирати правильного суперника.

Якщо гравець любить колити з будь-якою парою або дро, — не блефуй проти нього, бо він усе одно не скине. І навпаки — якщо суперник ставить лише з сильними руками, не варто ловити в нього блеф, бо його ставки зазвичай означають силу.

Усе залежить від спостереження. Подивись, хто як грає. Хто думає за столом, а хто просто дивиться на свої дві карти. Проти розумних суперників можна і треба застосовувати нестандартні лінії гри, але з тими, хто не розуміє, що відбувається, краще грати просто.

Міф №3: Треба грати проти гравця, а не проти карт

“Грай проти опонента, а не проти карт” — фраза, яку люблять повторювати фани телевізійного покеру. Там профі фолдять флеші або колять з дев’ятками проти трьох барелів. Але на ТВ сиділи годинами, бачили десятки рук одне одного. Та й шоу потрібне.

У житті це не завжди працює. Іноді опонент просто має монстра, і ти сам собі винен, що вирішив його “перехитрити”. На низьких лімітах грай більше по картках, а не по відчуттях.

Міф №4: Повторний розіграш флопу вигідніший для того, хто позаду

Це поширений міф, але насправді повторний розіграш (running it twice) не дає переваги жодному з гравців — ні тому, хто попереду, ні тому, хто позаду. Це ситуація з нульовим очікуваним прибутком (0EV), тобто шанси кожного на виграш залишаються незмінними.

Єдине, що справді змінюється — це дисперсія. Повторний розіграш зменшує варіативність результатів. Якщо ти боїшся переїздів або граєш з обмеженим банкролом, це може бути корисно — просто щоб уникнути великих коливань. Але шанси на виграш при цьому не змінюються.

Міф №5: Коли маєш кишенькові королі, то на флопі завжди буде туз

Відчуття знайоме: в тебе KK, ти 3-бетиш, а на флопі туз. Але це відбувається лише в 22% випадків. Люди запам’ятовують негативні сценарії, коли програли руку, а от коли виграли без тузів на борді — не звертають уваги.

З QQ трохи гірше — туз або король на флопі будуть в 41% випадків. Просто спрацьовує ефект підтвердження, і створюється враження, що “завжди” приходить туз.

Міф №6: Щоб вигравати, треба бути генієм математики

Насправді — ні. Так, розуміння шансів банку, аутів, базової ймовірності — корисне. Але це не вища математика. Навіть GTO-розрахунки зараз роблять програми солвери, і більшість гравців просто вчать типові ситуації, а не рахують формули з голови.

Є успішні гравці, які не використовують солвери, але мають глибоке розуміння динаміки гри.

Міф №7. Літні гравці завжди мають натс

Цей міф поширений серед молоді, особливо з онлайну. Вони думають, що 60-річний гравець не здатен на блеф або креативну лінію. Це величезна помилка. Такі гравці, як Барні Боутман або Філ Гельмут, цим користуються і вибивають молодь із банків одним рейзом.

Міф №7: Двійки ніколи не програють

Цей міф ходить в англомовному середовищі – “Deuces never loses” – і виник, мабуть, просто бо римується. Насправді двійки — найслабша кишенькова пара. На повному столі вони частіше натрапляють на вищу пару — більше ніж у 41% випадків. Навіть хедз-ап — понад 5%.

Гравці запам’ятовують ситуації, коли виграли з 22, бо це була красива “перевернута” роздача. Але статистика говорить інше.

Міф №8: Онлайн покер — це підстава

Найпопулярніший міф. Люди думають, що алгоритм грає проти них. Причина — кількість рук, які ви бачите онлайн. В живу ви граєте ~25 рук на годину, онлайн — по 75 на одному столі. Якщо граєш 4 столи — це 12 000 рук на тиждень, проти 1 000 в живому покері.

Тому варіації та “дивні” флопи — не аномалія, а частина великої вибірки. Якщо підкинути монету мільярд разів — трапляться ділянки, де випаде 10 000 разів підряд “орел”. Але в середньому — все врівноважиться.

Крім того, покер-руми заробляють на рейку, а не на переможцях чи переможених. Ризикувати мільйонами прибутку через зміну алгоритмів? Немає сенсу.

Інша справа – боти та суперюзери. Боти, на жаль, трапляються скрізь і всюди, сперюзери – сподіваємось лише в ненадійних невеликих покер румах.

---

Міфи — це частина культури покеру, але якщо хочеш рости як гравець — треба вміти відділяти реальність від фантазії. Не ведись на байки типу “на низьких лімітах пушать все поспіль, тому легше грати на вищих лімітах”.