Маловідомі історії про Філа Гельмута, Філа Айві та інших

У бесіді з відомим покерним автором Баррі Картером відомі професійні гравці поділилися маловідомими історіями про найвідоміших представників світу покеру, серед яких Дойл Брансон, Даніель Негреану, Філ Гельмут та Філ Айві.

Інший бік Філа Гельмута

Джо Біверс

Пам’ятаю, після того як ми відзняли перші чотири сезони Late Night Poker приблизно у 2001 році, запросили Філа Гельмута.

Зйомки Late Night Poker були не просто роботою. Це був цілий тиждень веселощів.

Ми всі збиралися разом, проводили час у кімнаті для гравців: хтось грав у нарди, хтось укладав парі на флопи. Джессі Мей приймав ставки, а в мене було чимало проп-бетів із Джеком Арамою. Загалом атмосфера була чудовою.

У перший день, коли приїхав Філ Гельмут, ми всі сиділи в кімнаті для гравців, а він один сидів у кутку. Того вечора ми збиралися всією компанією до чудового італійського ресторану в Кардіффі.

Вікторія Корен підійшла до мене й сказала: «Запитай Філа, чи не хоче він повечеряти з нами».

Я запитав, і він відповів: «Джо, із задоволенням».

Ми сиділи за великим столом, і Філ поводився дуже скромно. Він чудово розумів, що це наше середовище, а він лише гість. Був спокійним, ввічливим, із бездоганними манерами. Якби ви знали його лише за телевізійними трансляціями, то просто не впізнали б його.

Саме цю історію я люблю розповідати. У Філа точно є дуже приємна сторона характеру.

Барні Боутман

Усе це правда, але я не готовий чути слова «скромний» і «Філ Гельмут» в одному реченні.

Одна з речей, які мені подобаються у Філі, — це те, що він уміє сприймати жарти. Коли я іноді підколюю його в X (Twitter), він нерідко навіть ставить вподобайку.

Кілька років тому я просував книгу, у створенні якої брав участь, — He Played for his Wife and Other Stories. Це була дуже хороша збірка покерних оповідань. У мене було кілька примірників, які я хотів подарувати людям за столами, сподіваючись, що вони допоможуть привернути до неї увагу.

Я подарував один примірник Даніелю Негреану. Він одразу дістав камеру й записав невелике відео про книгу.

Того ж дня я подарував примірник і Філу Гельмуту. Він узяв його до рук, подивився й запитав: «Що це?»

Потім сказав: «Я не читаю книжок. Я їх пишу».

Як змінилося ставлення до Даніеля Негреану

Барні Боутман

Даніель був поруч із самого початку, ще коли ми тільки починали грати. Його любов до розмов за столом — абсолютно щира. Він справді такий.

Він завжди був привітним. Поза столом завжди вітався, спілкувався значно більше, ніж деякі інші гравці, які досягли великих успіхів і почали надто високо себе оцінювати.

Але мені здається, що після всіх своїх успіхів він почав вважати, ніби його думка щодо будь-яких тем стала важливішою й цікавішою, ніж є насправді.

Звісно, це можна просто ігнорувати, але іноді важко не відчути роздратування. Думаю, через це моє ставлення до нього з часом трохи змінилося.

Хрещений батько покеру завжди знаходив час для людей

Джо Біверс

Я багато разів грав із Дойлом Брансоном.

Найбільше мені запам’яталося те, що він завжди знаходив час для людей.

Якщо хтось зупиняв його, щоб привітатися, він неодмінно зупинявся й вітався у відповідь.

Якщо просили автограф, він усміхався, підписувався й навіть запитував ім’я людини.

Він не був із тих, хто проїжджає повз на своєму маленькому скутері, роблячи вигляд, що нікого не помічає.

Якщо хтось стояв із його книжкою, Дойл завжди зупинявся, перекидався кількома словами й охоче спілкувався. Для мене це багато говорить про його людські якості.

Історії про Філа Айві

Барні Боутман

Є історія про те, як одного разу Білл Клінтон приїхав до Лас-Вегаса. Він був великим шанувальником Філа Айві й хотів із ним познайомитися.

Люди Клінтона зв’язалися з людьми Айві й передали його прохання.

У відповідь Філ сказав: «Нехай приходить грати в покер».

Клінтон відповів, що не може дозволити собі, щоб його побачили за грою в покер, і запропонував натомість вечерю.

Філ відмовився й повторив: «Нехай приходить грати в покер».

Тоді запитали, чи є щось, окрім покеру, чим він любить займатися.

Філ відповів: «Можемо зіграти в гольф».

Клінтон погодився: «Чудово, давайте в гольф».

На що Айві сказав: «Передайте йому — по 100 тисяч доларів за кожну лунку».

Клінтон відмовився, і вони так ніколи й не зустрілися.

Філа Айві просто не цікавили заняття, якщо в них не було азарту.

Джо Біверс

Без жодних сумнівів, Філ Айві — найкращий гравець, проти якого мені доводилося грати.

Пам’ятаю, одного разу в Bellagio ми розмовляли про онлайн-покер.

Він сказав: «Я хочу грати в тому румі. Допоможеш усе налаштувати?»

Я запитав, що саме потрібно.

Він відповів: «Я дам тобі гроші. Поклади їх на акаунт, приїдь до мене додому, встанови програму на комп’ютер і все налаштуй».

Ми вийшли, сіли в його McLaren і поїхали автострадою до його будинку.

Це було схоже на аркадну гру Speedway — він буквально пролітав крізь потік машин на величезній швидкості.

Я сказав: «Філе, може, трохи повільніше?»

Він подивився на мене й засміявся.

Я сказав: «Тебе ж заарештують».

А він відповів: «Ти справді думаєш, що вони мене наздоженуть?»

^{Джерело PokerOrg}