-
Американський футбол, або безкоштовний квіток до в’язниці.
15 грудня 1985 року у Вашингтоні (США) відбулася одна з найдивовижніших, найкумедніших та найефективніших облав на злочинців в історії правоохоронних органів. Вона увійшла в підручники як «Операція “Флагман”» (Operation Flagship).Операція «Флагман» увійшла в історію криміналістики.
——————————
Восени 1985 року столиця США потерпала від напливу втікачів. У базах даних поліції Вашингтона та Служби маршалів США накопичилося понад 3000 ордерів на арешт небезпечних злочинців: вбивць, гвалтівників, грабіжників та наркодилерів. Ловити їх по одному було дорого, довго й небезпечно.
Тоді шеф місцевого відділення Служби маршалів Герберт Разерфорд (Herbert Rutherford) та його спритний заступник Тобіас Роуч (Tobias Roche) придумали геніальний план, використавши головну слабкість міста — американський футбол.
У ті часи місцева команда «Вашингтон Редскінз» (Washington Redskins) була на піку популярності, а черга за сезонними абонементами на їхні матчі розтягувалася на роки. Дістати квиток на гру проти «Цинциннаті Бенгалс», що мала відбутися в середині грудня, було мрією кожного жителя.
Маршали створили фіктивну телекомпанію Flagship International Sports Television (F.I.S.T.). Назва була іронічним натяком на абревіатуру оперативної групи маршалів (Fugitive Investigative Strike Team), а слово fist перекладається з англійської як «кулак».
Правоохоронці розіслали 3000 брендованих листів на останні відомі адреси родичів та знайомих розшукуваних злочинців. У листах повідомлялося: «Вітаємо! Ви випадково виграли два безкоштовні квитки на матч “Редскінз”, безкоштовний святковий фуршет перед грою та шанс виграти суперприз — поїздку на Супербоул у Новий Орлеан!».
Треба зважити на тонкий гумор детективів
Тобіас Роуч залишив для злочинців кілька пасхалок, які ті через свою жадібність просто проігнорували:
Запрошення підписав директор компанії І. Майкл Детнав (I. Michael Detnaw). Якщо прочитати прізвище Detnaw задом наперед, вийде Wanted («Розшукується»).
Фінансовим менеджером фірми значився Маркус Кран (Markus Cran). Прізвище Cran навпаки читається як Narc (жаргонне «поліцейський з відділу наркотиків»).
Коли злочинці телефонували на гарячу лінію, щоб підтвердити свою присутність, оператор ставив їх на утримання під легендарну пісню рок-гурту The Clash — «I Fought the Law» («Я боровся із законом, і закон переміг»).
Попри всі знущальні підказки, понад 160 розшукуваних підтвердили, що прийдуть за безкоштовним сиром.
Шоу починається: маскарад у Конференц-центрі
Ранок неділі, 15 грудня 1985 року. Вашингтонський конференц-центр палає вогнями. Зсередини лунає гучна музика, у залі розвішані кульки та плакати телеканалу F.I.S.T.
До операції залучили 166 агентів під прикриттям. Щоб злочинці не впізнали місцевих детективів, маршалів збирали з усієї країни. Копи влаштували справжнє театральне дійство:
Чоловіки-агенти одягли дорогі смокінги та крутилися в ролі офіціантів і ведучих.
Жінки-агенти переодяглися в чирлідерок. Вони зустрічали «переможців» на вході, верещали від радості та міцно обіймали їх. Це були так звані «тактильні обійми» — у такий спосіб жінки непомітно обмацували кишені та пояси злочинців на наявність зброї.
Один із маршалів навіть заліз у громіздкий ростовий костюм великого курячого маскота, розважаючи гостей.
«Переможці» проходили реєстрацію, показували документи (поліція так звіряла особи) та проходили до головної зали, де пригощалися безкоштовним фуршетом.
Коли в залі зібралася перша велика група — близько 100 людей, більшисть з яких були знайомі очно чи заочно— на сцену з мікрофоном вийшов епатажний ведучий у чорному циліндрі (це був заступник директора Служби маршалів Луї Маккіні).
Він привітав публіку, попросив хвилину тиші й радісно прокричав у мікрофон: «А тепер — наш головний сюрприз!».
Це було сигналом. У ту ж секунду двері зали заблокував озброєний спецназ Tactical Operations Division. Музика вимкнулась, а «офіціанти» та «чирлідерки» миттєво вихопили з-під одягу жетони й пістолети. Луї Маккіні спокійно додав: «Ви всі під арештом».
Деякі злочинці спочатку подумали, що це такий розіграш, і почали сміятися. Але коли на них почали застібати наручники, до зали прийшло повне усвідомлення ситуації.
Того дня 101 небезпечний утікач поїхав замість стадіону до камер тимчасового тримання. Загалом операція дозволила закрити понад 140 кримінальних справ.
Найдивовижнішим став фінансовий та безпековий підсумок:
1. За весь час штурму та затримань не було здійснено жодного пострілу і ніхто не постраждав.
2. Бюджет операції склав усього 22 175 доларів. Поїмка одного небезпечного злочинця обійшлася державі у рекордні 219 доларів (при тому, що звичайні розшукові заходи тоді коштували близько 1200÷3500 доларів за одну людину).
Маршали, які керували процесом, згадували, що один із затриманих грабіжників дорогою до в’язниці сумно запитав у конвоїра: «Офіцере, я все розумію… Але квитки на футбол ви мені все ж таки дасте?» Занавіс!
-
1 відпов.
-
О, майн гад…🙈
Увійдіть, щоб відповісти.