Том Дван коментує чутки після року невизначеності

Том Дван, який має одне з найбільш впізнаваних облич у покері, здивований тим, що люди все ще пам’ятають його. 39-річний гравець нещодавно вперше за кілька місяців з’явився за картярським столом. Журналіст CardPlayer Майкл Каплан детально розповідає про його спілкування з зіркою. Пропонуємо вам переклад цього цікавого лонгріду.

---

«Я жив досить непомітно», — розповідає він мені телефоном. «Я зіграв у турнірі, який проводиться раз на рік і який влаштовує відомий художник Джонас Вуд. За моїм столом була Алекс Ботез [шахістка та гравець у покер/стрімерка]. Також там був Тобі Магуайр. Був режисер Тодд Філліпс. Було приємно поспілкуватися з людьми. Я дуже повільно повертаюся в центр уваги».

Він припускає, що досить скоро може знову з’явитися в шоу High Stakes Poker.

Як Дван виступив у турнірі? «Це був бай-ін за $500, і я програв $2,000», — каже він. «Нічого особливого».

Чутки, борги та важкий рік

Людина, відома як «durrrr», унікальний покерний розум із геніальністю до блефу та, здавалося б, необмеженою кількістю стратегічних прийомів, останнім часом опинилася в дивному становищі. Поширювалися чутки, що Дван винен людям багато грошей. Про це він каже: «Борги невеликі. Переважно кільком близьким друзям, це не є великою проблемою, і це набагато менше, ніж те, що було озвучено публічно. Це також менше, ніж суми, які винні мені, і які я, на жаль, ймовірно, ніколи не побачу».

Крім того, був інцидент у травні минулого року, який призвів до примусового двотижневого перебування в Центрі психічного здоров’я Парк Роял у Лондоні, Велика Британія.

Життя в передмісті Лос-Анджелеса

Коли я відвідав Двана минулого місяця, усе відчувалося інакше. Далеко від столів Макао з високими ставками та метафорично за цілий всесвіт від великих ігор Лас-Вегаса, уродженець Нью-Джерсі тепер мешкає в затишному будинку на околиці Лос-Анджелеса, живучи як «Ісус покеру в передмісті». Після буремного року Дван, здається, приходить до тями.

На під’їзній доріжці припаркований орендований автомобіль середнього розміру. Усередині дуплексу, який він ділить зі своєю симпатичною турецькою дівчиною, розставлені сімейні фотографії. Він пропонує каву, воду, пиво або будь-що інше, що я хотів би випити.

Дван пристосувався до випалених сонцем газонів, проводячи дні, вигулюючи стрибучого крихітного собаку своєї дівчини, сміючись, коли вона критикує його стиль водіння, і розмовляючи через садову огорожу з будівельником, який живе по сусідству.

У нього є улюблене місце для ланчу в сусідньому торговому центрі, де подають страви з мексиканським акцентом. Він наполягає на тому, щоб оплатити рахунок. Дван навіть покриває мої витрати на переліт з JFK до LAX. Коли йому сказали, що через купівлю квитка в останній момент він може бути дорогим, він відповів: «Мені байдуже. Просто не витрачай $5,000 чи щось таке».

Очевидно, деякі залишки його життя в стилі «без лімітів» залишаються непохитними. Інші аспекти кардинально змінилися.

Стрес, гроші та зміна толерантності до ризику

«Зараз деякі речі мене до біса нервують», — каже Дван, одягнений у чорні спортивні штани та таку ж футболку. Його яскраво-блакитні очі такі ж пронизливі, як і раніше, і він має непоганий вигляд як для людини, якій скоро виповниться 40.

«Раніше я міг впоратися з величезним тиском. У 2020 році мене на мить мимоволі втягнули в середину війни тріад, і я з цим впорався. Я вирішив ту ситуацію без особливого головного болю. Але прямо зараз я б волів не грати на високих ставках. Частково це тому, що мені бракує готівки. Скажімо так, деякі люди були складними у відносинах зі мною. А частково тому, що зараз у мене більше шансів програти у важких ситуаціях, ніж кілька років тому».

Культура великих грошей

Гравці на запаморочливі суми завжди мали складні, іноді занадто легковажні стосунки з грошима. Кажуть, що готівка була найдешевшим товаром у житті Стью Ангара. Хтось із відомої команди MIT з блекджеку необережно залишив паперовий пакет зі $100,000 на столі в аудиторії. Дьюї Томко сміявся, коли якось розповідав мені, як він і Дойл Брансон витратили цілий статок, спонсоруючи дивака, який обіцяв підняти на поверхню Ноїв ковчег.

Дван, здається, вважає, що йому мають повернути гроші, але визнає, що й сам винен невеликі суми. Тобто невеликі для Двана. Але це суми, які налякали б решту з нас.

Ден «Jungleman» Кейтс, який мав публічну сварку з Дваном через неоплачені борги за «durrrr challenge», що розпочався близько 15 років тому, схоже, досяг певної подоби перемир’я. Він написав у Twitter/X: «Я зрозумів, що насправді [Дван] має намір повернути свої борги і невтомно працював над цим… Я вважаю за краще зосередитися на найбільш взаємовигідному результаті».

Про це Дван каже: «Я віддав Jungle близько $1.35–$1.4 мільйона з $1.5 мільйона. Я також допоміг йому заробити кілька мільйонів. Ми не завжди погоджуємося в усьому, але ми певною мірою ладнаємо і довіряємо намірам один одного, попри розбіжності в характерах».

Чутки та публічні суперечки

Сидячи з Дваном за столом в альтанці за його будинком, я запитую його про твердження Дага Полка, що Дван «винен близько $30 мільйонів» можливо «небезпечним» людям. Дван заперечує це і вказує на те, що він вважає джерелом історії.

«Клятий Airball», — каже він, — «який на той час був винен мені гроші і досі винен, пустив цю чутку, що я винен $30 мільйонів. Потім Даг підхопив це. Вони обоє знають, що це неправда. Airball намагався переманити VIP-гравців у свою гру, а Даг займався своїми махінаціями».

Нікхіл «Airball» Аркотт заперечив звинувачення, сказавши мені: «Я точно не винен Тому грошей. Том винен гроші мені. Ми в глухому куті».

Роки в Макао

Незалежно від правдивості цих тверджень, заява про борг у $30 мільйонів змушує замислитися над тим, як йшли його справи під час розквіту в Азії. Він прибув туди у 2009 році та почав грати серйозніше через пару років, після того як «Чорна п’ятниця» знищила онлайн-покер у Сполучених Штатах.

Дван відкрив для себе інший світ у Макао з його власним етикетом і необхідністю отримати запрошення в найкращі ігри.

«Я думаю, що поводився досить добре. Я намагався не бути покидьком, і я був найвідомішим гравцем у покер у Китаї», — каже він, додаючи, що готовність створювати екшен значно допомагала, як і продаж часток потрібним людям. Цим здебільшого керував співзасновник Triton Poker і керівник казино Пол Фуа, який часто мав велику частку, а потім розподіляв її.

«Зазвичай я залишав собі 80 відсотків або менше. Це могло бути від 15 до 80 відсотків, але зазвичай ближче до верхньої межі».

Що б Двану не доводилося віддавати, він каже, що це було гарною інвестицією для нього і для тих, хто мав його частки.

«Дуже мало людей, які коли-небудь мали мою частку, втратили гроші», — стверджує Дван. «Шанс того, що я програю за тиждень [під час гри в Азії], був нижче 30 відсотків. І якщо хтось втрачав гроші, маючи мою частку, він міг поскаржитися організатору гри, і я давав йому ще одну частку».

Шахрайство, солвери та стан гри

Коли його запитують про поточний стан покеру на високих ставках, Дван бачить, що Сполучені Штати рухаються в не найкращому напрямку.

«Я вважаю прикрим наслідком американських законів про азартні ігри те, що приватні ігри стають дедалі поширенішими».

І, як ми всі бачили з нещодавньою хвилею арештів і звинувачень щодо підроблених шафл-машинок, так званих «рентгенівських» столів, використання знаменитостей для заманювання необізнаних і майстерно мічених карт, приватні ігри на високих ставках є особливо вразливими до махінацій.

«Було так багато клятого шахрайства. Якщо ви граєте в грі з бай-іном $5,000, ви можете зіткнутися з полегшеною версією шахрайської техніки п’яти- або десятирічної давнини. Але це все одно може бути якийсь дрібний гангстер, який знає, як це робити».

На запитання, чи ставав він жертвою, Дван відповідає: «Набагато рідше, ніж інші професіонали. Я був дуже обережним з більшістю таких речей, але я теж робив помилки».

Спіймані на гарячому

Проте Дван фактично викрив тріо безтехнологічних шахраїв під час турніру в Чорногорії кілька років тому. Вони ніяково сиділи на дивані «з подушками між дупами», щоб бачити карти вище — підглядали в карти гравців і «подавали сигнали плечима».

«Якщо їхній партнер брав участь у великій роздачі, один із них іноді рухався і бачив [карти опонента]».

Дван вказав на це, і хлопці втекли.

Він припускає, що простим способом обмежити шахрайство було б випадкове «спалювання однієї, двох або трьох карт у кожній роздачі». Потім він перемикає увагу на іншу болючу тему.

«Я не люблю солвери», — каже він. «А поєднання шахрайства та солверів — це набагато гірше, ніж просто солвери. Це буквально в п’ять або десять разів гірше. Шахраї плюс солвери буквально вбивають покер. Якби ви грали проти мене і використовували солвер, я міг би перемогти. Можливо, я б прочитав вас. Можливо, у вас є клік-телси. Але коли вас обманюють, у вас немає жодного шансу».

Людина-загадка

Коли ви берете інтерв’ю у Тома Двана, як це робив я протягом довгих вихідних у лютому, головним питанням залишається те, що, в біса, сталося, щоб він перейшов від найелітніших столів світу до життя звичайного хлопця в передмісті. Як на мене, я знав Двана ще в часи його злетів, і ця його версія мені подобається більше. Тоді, як і зараз, я ніколи не вважав його людиною з лінійним мисленням або чітким способом висловлення своїх думок.

Очевидно, він зробив кілька дивних коментарів і зіткнувся з ускладненнями на багатьох рівнях, але так само як і багато інших людей. Просто Дван постійно перебуває під особливим покерним мікроскопом.

Роками раніше я запитав, що призвело до втрати більшої частини його багатомільйонного банкролу під час катастрофічних хедз-ап матчів проти Віктора «Isildur1» Блома. Дван дав відповідь настільки багатошарову та заплутану, що я зрештою змусив його просто сказати, що він вважав, що має перевагу, і знову пішов би на цей ризик. Це не внесло ясності, але це було зрозуміло мені та людям, які читали б мою статтю.

Примусове лікування

Деталі того, що, здається, вибило Двана з колії, так само неможливо відстежити, вони спокусливо туманні та/або не для протоколу. Але кажуть, що це пов’язано з перельотом, який, за його словами, доставив його з Лос-Анджелеса до Лондона бізнес-класом. Він показує мені докази і просить не розголошувати їх, щоб підкріпити своє відчуття тривоги щодо того, що, за його словами, сталося.

«Я летів на зустріч із босом грального бізнесу, який також є моїм другом», — пояснює Дван причину своєї подорожі. «Під час польоту сталися речі, які були, м’яко кажучи, незвичними. Мені сказали, що немає Wi-Fi, хоча він явно був. Я випив три келихи вина і заснув».

«Коли я прокинувся, у жінки на підлозі поруч зі мною стався серцевий напад, хоча всі місця в бізнес-класі були зайняті. Не було сенсу, чому вона опинилася саме там. Мені наказали не вставати з крісла. Вони не хотіли, щоб я йшов до туалету, і не дозволяли мені перейти в економклас. Мені сказали, що всі місця зайняті, але це було не так. Це було дуже дивно».

Замість того, щоб у аеропорту його зустрів водій друга, він пройшов «певний процес» і через годину або дві прибув до лікарні Гіллінгдон, приблизно за 3.6 милі від аеропорту Хітроу. Приблизно через 48 годин після цього, за його словами, його примусово госпіталізували. Хоча Дван якось визнав, що в певний момент «неправильно сприймав деякі версії деталей або реальності», зараз він каже мені, що «це було і є правдою, але більшість речей були цілком реальними».

Сидячи за дерев’яним столом на патіо будинку мого друга в Пасадені, Дван каже мені, що він зайшов у літак однією людиною, а вийшов іншою. Йшли розмови про те, що він думав, що йому зламали ребра, і вірив, що може померти під час перебування в закладі. Посилаючись на діагноз раку, який я отримав — завдяки таргетній терапії я в нормі — він каже: «Ризик, під яким я перебував, був меншим за той, під яким був ти. [Але] одна різниця в тому, що деякі мої справи впливають на речі, які є більш серйозними для нашої країни та світу в цілому».

Це висловлено так само зловісно, як 4-бет Двана в старому High Stakes Poker, де він змушував досвідчених про задуматися, а ведучого Гейба Каплана коментувати: «Це світ Тома Двана, ми в ньому просто живемо». Подальших роз’яснень щодо загроз для США не послідувало. Що ж, нехай так.

Найбільші ігри та легендарні поти

Посеред усього цього неможливо забути, що Дван брав участь у деяких із найбільших ігор в історії. І саме це робить усе настільки цікавим і загадковим.

Дван жив із більшою кількістю ускладнень, ніж можна було очікувати від людини, яка почала грати онлайн у 17 років, розібралася в прибуткових аспектах гри та опинилася в епіцентрі урагану високих ставок. Зрештою, більшість серйозних гравців приходять у покер, щоб жити просто і розбагатіти, змагаючись у грі, в яку інші грають заради розваги.

Дван виконав другу частину плану. Три роки тому він виграв те, що на той час було найбільшим потом в історії трансляцій, змагаючись на Hustler Casino Live проти Веслі Фея. Роздача була незвичною, оскільки Даг Полк, який також брав участь у грі, бачив карти Фея.

Більше $500,000 було в поті на префлопі.

• Веслі Фей мав A♦K♥.
• Дван тримав свої карти подалі від камер. Він клянеться, що це не було навмисно. Я не впевнений, що вірю йому.
• Борд: 8♠8♦3♦5♥6♣.
• Пот у $3.1 мільйона зрештою дістався Двану.
• Його кишенькові дами заколили ставку в майже $800,000 на рівері.

«Було видано купу інформації», — пояснює Дван. «Обидва ці хлопці видали стільки інформації, дозволивши іншим побачити свої карти. У мене було дещо на них у кишені. Я чекав і намагався це не використовувати. Веслі та Даг — до біса розумні хлопці. Якби я використав це в меншій роздачі, вони могли б здогадатися. Можливо, я б ніколи не зміг використати це знову».

На запитання, чи був це найбільший пот, який він коли-небудь вигравав, Дван не може стримати сміху.

«Ні», — каже він. «Я грав багато потів, які були понад $10 мільйонів».

На запитання, яким був його найбільший виграш, Дван відмовляється відповідати.

«Ти думаєш, я скажу це, поки йде запис? Ти ідіот?» Він знизує плечима, а потім додає: «Як ти думаєш? Назви цифру».

Я припускаю, що, можливо, це в районі $20 мільйонів.

«Якби ти вгадав гірше, можливо, я б відповів, коли диктофон вимкнеться. Але ти все одно ідіот».

Гра всередині гри

Наближається час вечері. Мій друг смажить стейки, а Дван одержимий тим, як він доводить їх до ідеалу, спостерігаючи і ставлячи запитання так, ніби він вивчає нову гру. Користуючись моментом, я запитую, як змінювалася атмосфера у VIP-кімнаті покеру, коли збирався гігантський пот.

«Ставало дуже тихо», — відповідає він. «Але це також розслаблена атмосфера, тому що за столом сидят дуже багаті, дуже досвідчені люди. Той, хто керує грою, зазвичай контролює ситуацію і дає рішенню прийнятися. Якби хтось підійшов до мене під час великої роздачі, я б сказав йому: “Пішов ти. Йди звідси”. Йдеться про повагу до чесності гри».

Роками це було реальністю Двана. Він мешкав у шикарному One Central у Макао (де також жили такі гравці, як Філ Айві та Ендрю Робл). Він навчився поважати та слухати своїх китайських старших колег, насолоджуватися їхніми звичаями та грати в гру всередині гри. Проте після років на азійській покерній сцені саме під час великої ночі у Вегасі він продемонстрував своє розуміння того, як виявляти відданість потрібним людям.

Як отримати повторне запрошення у велику гру

«Людина, яка вела облік кредитів, хлопець, який керував однією з найбільших ігор у Лос-Анджелесі, сидів на кето-дієті та був трохи неуважним», — розповідає Дван. «Він розлив келих червоного вина, і воно потрапило на сумочку дівчини великого китайського боса. Одна з дівчат, яка була там, подивилася на мене і спробувала передати: “Томе! Врегулюй це!” Я такий: “Я тут, блін, у покер граю”. Переді мною було щонайменше $100,000. Але в якийсь момент, після того, як вона повторно подала сигнал, я вирішив, що мені варто довіритися цій дівчині».

«Отже, я взяв паперові рушники, став на коліна і почистив сумочку [дівчини боса]. Пізніше я дізнався, що ця сумочка була Біркін вартістю понад $100,000. Бос на хвилину здався розлюченим — хоча він продовжував говорити мені не хвилюватися. І це було правильно з мого боку — виявити повагу. Можливо, той хлопець більше не грав би до кінця своєї поїздки. Він коштував мільярди і був найгіршим гравцем у грі».

Вміння читати оточення

Іншого разу, граючи в Макао, Двана змусили дати хлопцеві послаблення у ставці.

«Він поставив фішки, а потім забрав їх назад», — згадує Дван. «І навіть у дійсно великих іграх в Азії вам не дозволяється цього робити. Я б дав йому 2 відсотки знижки чи щось таке. Я подивився на нього і, не кажучи “ні”, казав “ні”. Там було понад $200,000, і я, ймовірно, мав принаймні 30 відсотків власної частки. Отже, це було щонайменше $60,000, і це щось означало для мене. Але без жодних слів мені було передано відпустити його з гачка хлопцем [ім’я не для протоколу], якого вважають одним із найбільших фішів у Китаї. Я подивився на нього так, ніби зараз заплачу. Я спробував передати: “Чорт! Гаразд”. І той хлопець забрав свої фішки».

«Я запитав [фіша], що сталося. Він сказав: “Я не знаю. Але мені здалося, що так буде правильно”. Я був у шоці».

До кінця ночі Дван отримав відповідь на своє питання.

«Протягом кількох годин той хлопець програв не лише близько $7 мільйонів, які він виграв на піку, а й ще близько $9 мільйонів понад те. У той момент я зрозумів, що [менший] фіш був правий. Якимось чином він знав, що той інший хлопець був фішем гігантського рівня. Це був один із випадків, коли я зрозумів, що іноземці просто не розуміють Китай, навіть я».

І Дван зрозумів: якби він не відчув ситуацію, наслідки могли б бути величезними.

«Я не знаю, якими б вони були, але це було б кепсько», — каже Дван, розслабившись після вечері зі стейками. «Якби клятий білий відомий гравець у покер обклав цього хлопця податком на пару сотень тисяч, група назавжди втратила б свого фіша гігантського рівня. [Менший фіш] міг би заблокувати мені доступ до будь-якої гри, але він ніколи цього не робив».

Дван на секунду замислюється, ніби прокручуючи в голові ті події та особливості перебування західної зірки покеру в Макао. Потім додає: «Отже, той хлопець був правий, і для нього було правильним прийняти це рішення за мене — хоча для більшості сторонніх людей це не мало б сенсу».

Погляд у майбутнє

Хоча всі чудові історії про покер залишилися в недавньому минулому Двана, вони відбуваються в теперішньому часі, який, здається, присвячений тому, щоб міцно стати на ноги і, можливо, підготуватися до нового етапу в грі. Мені цікаво, де він бачить себе через десять років.

«Сподіваюся, через 10 років у нас буде сім’я», — каже Дван, маючи на увазі себе та свою дівчину. «Сподіваюся, я працюватиму над речами, які мені подобаються. Я хотів би грати в покер у середньому від п’яти до десяти годин на місяць, але не здивуюся, якщо це буде 50 або 100. Якщо я довго не граю в покер, я сумую за ним. Але мені не потрібно багато, щоб вгамувати цю спрагу».

Ефект «Durrrr» залишається потужним

Наступного дня, під час нашої останньої сесії інтерв’ю, ми займаємо столик на вулиці у чудовому кавовому барі Lavendar and Honey у Пасадені. Дван знову оплачує рахунок. Допивши свій напій, він встає, щоб піти в туалет. Поки він йде від столу, я помічаю двох азійців на іншому боці вулиці.

Вони вигукують його ім’я. На секунду я лякаюся, що, можливо, Полк мав рацію весь цей час. Можливо, «небезпечні» хлопці нарешті з’явилися, щоб вимагати своє. Невже зараз усе почнеться?

Не зовсім.

Двана зупиняють двоє корейських фанатів покеру. Вони в захваті від того, що побачили того самого Тома Двана наживо.

Дван здається щасливим від такої уваги. Замість того, щоб опустити голову й ігнорувати їх, він підходить до них. Фанати ледь не просять автограф, і я бачу, як Дван стає легшим. Він позує для селфі та розмовляє з ними про час, проведений у Сеулі. Ця зустріч робить мене щасливим, як і та невимушеність, з якою він приймає свою роль публічної особи. Йому комфортно бути свого роду невеликою знаменитістю, або, принаймні, приязним хлопцем, який любить спілкуватися з любителями покеру, що з повагою пам’ятають його.

Можливо, це новий Том Дван — або ж повернення старого Двана, який пройшов крізь вогонь і воду і по-своєму намагається вийти з іншого боку.