Борис Бекер: тюремний покер залишив мене в боргах перед небезпечними людьми

Легенда німецького тенісу та колишній амбасадор PokerStars Борис Бекер опинився в боргах після багатоденного покерного марафону з небезпечними співв’язнями у британській в’язниці. За словами Бекера, ця гра ледь не зламала його психіку і ледь не зіпсувала йому життя.

У своїй новій книзі-мемуарах Inside Бекер докладно розповідає про вісім місяців, проведених у в’язниці Вандсворт (Велика Британія), де він відбував частину дворічного терміну за приховування активів під час банкрутства.

«Тюрма варить мозок»

У нещодавньому інтерв’ю для німецького SZ-Magazin Бекер зізнався, що тюрма буквально «виїдає душу та варить розум». Його камера — вузьке ліжко з пластиковим матрацом і металева туалетна чаша без сидіння. Але найгірше, згадує він, були нічні крики і це тривало всю ніч.

«У жовтні я вже спав у спортивному костюмі та шкарпетках. Деякими ночами було так холодно, що доводилось одягати дві куртки та дві пари шкарпеток і обмотуватись рушником. За перші чотири тижні я схуд на сім кілограмів» — говорить Бекер.

Щоб якось вбити час і зняти ментальну напругу, він звернувся до покеру — захоплення, яке супроводжувало його ще після завершення тенісної кар’єри.

Нагадаємо, після завершення виступів у 1999 році Бекер грав у покер на напівпрофесійному рівні, коментував спорт і тренував. З 2007 по 2014 рік він був амбасадором PokerStars і активно виступав на European Poker Tour.

Покер із румунськими зеками — «дурна ідея»

Але, як визнає сам Бекер, ця затія виявилася «дурною». Він потрапив у багатоденну гру з групою румунських в’язнів і в підсумку заборгував їм 500 фунтів стерлінгів.

«Я грав у покер професійно після тенісу, тож думав: що може піти не так? Але я грав із реальними злочинцями. Вони приходили до мене в камеру й погрожували, якщо я не віддам гроші», — зізнається Бекер.

Хоча 500 фунтів — сума відносно невелика для колишнього мільйонера, у в’язниці це великі гроші. Бекеру довелося благати друга ззовні перерахувати борг. Без цієї допомоги, вважає він, його життя склалося б інакше:

«Цей час не минає безслідно. Ти назавжди носиш в собі тюрму. Я можу заснути лише тоді, коли двері спальні повністю зачинені».